Ljeto popločano rastankom
miriše na bol
tugo moja
Ne dam nikom
da mi snove krade
dušo moja
Nedam nikom da te ruži
imam čemu da se radujem
nado moja
Srce stane pa zapleše
lepšavo kao tvoga oka suza
milo moje
Tango s tvojom čednošću
klizi uz moje obraze
živote moj
Šapćeš nikad ne prestani sniti
naše dane i boli me
ljubavi moja
Sjećanja me lome
ali tuge nema
srećo moje
Živim snove čežnjom obasjane
jednom imao imaću opet sigurno je
Anđelu bijeli moj
Ne daj da žeđam dok Vino na usni nosim,
Ni da s Kraljevstvom u svome Džepu – prosim.
Tsvite trnje
Цвіте терен, цвіте терен, листя опадає.
Хто в любові не знається, той горя не знає,
Хто в любові не знається, той горя не знає.
А я молода дівчина, та й горя зазнала.
Вечероньки не доїла, нічки не доспала,
Вечероньки не доїла, нічки не доспала.
Візьму в руки кріселечко, сяду край віконця.
Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце,
Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.
Хоч дрімайте, не дрімайте, не будете спати.
Десь поїхав мій миленький іньшої шукати,
Десь поїхав мій миленький іньшої шукати.
Цвіте терен, цвіте терен, листя опадає.
Хто в любові не знається, той горя не знає,
Хто в любові не знається, той горя не знає.
Cvjeta trnje
Cvjeta čičak, cvjeta trnje, lišće pada.
Koji vole ne poznaju, tugu ne znaju
Koji vole ne poznaju, tugu ne znaju.
I ja sam mlada djevojka, i tuge patila.
Za večeru ne muzla, odocnila
Za večeru ne muzla, odocnila
Vez uzela u ruke , sjela na rub prozora.
I opet mi oči nisu spavale, a već Sunce izlazi,
I opet mi oči nisu spavali, a već Sunce izlazi.
I spavala, ne spavala, ne budma bila.
Negdje u lijepim snovima došao gledati
I spavala u ne spavala , ni budna bila .
Negdje u lijepim snovima došao me gledati ,
Negdje lijepim snovima dišao me gledati
Cvjetaju čičak, cvjeta trnje, lišće pada.
Koji vole ne poznaju, tugu ne znaju
Koji vole ne poznaju, tugu ne znaju.
Ja ne bih hteo da svet prati
povest i jad života mog;
Kako to voleh, i što patih –
nek’ sudi savest, ili Bog!…
Nek’ se pred njima duša prazni,
nek’ njima s molbom pruža ruke;
I nek’ me samo onaj kazni,
koji mi smisli sve te muke;
Prekor glupaka, prekor ljudi
nad snažnom dušom nema vlasti;
Nek’ morski talas samo gudi,
granitna stena neće pasti;
Njen vrh je s oblacima surim,
more i nebo su je stisli,
ona, sem gromu i sem buri,
ne kaže nikom svoje misli…
U meni sve plače
dok nad gradom kiša lije,
kakva se to čama stače
do srca što gorko plače?
O tiše,tiše,kiše,
po zemlji i po krovu
Za srce što uzdiše
o tiše,pjemso kišo!
Plače ,bez smisla plače
duša što je patnja kuša.
Zar nevjerstvo neko jale?
Zar bez smisla grca,plače?
Njagore su patnje,čame,
kad ne zna zašto,s čega,
bez ljubavi i bez čaem
srca čame tugu mame!
Njena ljepota
tugu mi srcu prinosi
Odavno znam
čim djetinje lice
postaje prozirnije od kristale
sprema se da usnije
Djevojčica u cvatu mladosti
uredna i mirisna u raskoši svojoj
oprost moli za dane
kojih neće biti
Bože jedini
podari mi milost
učini me dostojnom
prijestolja tvoga
oprosti mi grijehe
i čuvaj mi ovu blentoviju
koja bez mene ne zna disati
a evo ni ja bez njega
u nevinosti darovanoj